Мій друг! неславного я поет,
Хоч християнин православний.
душа безсмертна, слова немає,
Моїм віршам доля нерівний -
І пісні Музи норовливої,
забави жвавих, юних років,
Загинуть смертю забавною,
І нас не зачепить тутешній світ!
брат! відає мій добрий геній,
Що не хотів би я скоріше
Безсмертя душі моєї
Безсмертя своїх творінь.
Не владні ми в долі своєї,
Принаймні, немає сумніву,
Цей плід недбалий натхнення,
без підпису, в твоїх руках
На скромних приятельства листках
Піде від загального забуття ...
Але нехай марний буде труд,
Твоєю дружбою жвавий -
Мої вірші нехай помруть -
Глас серця, почуття незмінні
Напевно їх переживуть!
