Лебідь близько пливе,
Злого шуліки клює,
Загибель близьку квапить,
Б'є крилом і в море топить -
І царевичу потім
Мовить російською мовою:
«Ти царевич, мій рятівник,
Мій могутній Спаситель,
Не подавайте позов, що за мене
Є не будеш ти три дні,
Що стріла пропала в морі;
Це горе - все не горе.
Ви окупатися добре,
Послужить тобі потім:
Ти не лебідь адже позбавив,
Дівчину в живих залишив;
Ти не шуліки вбив,
чаклун podstrelil.
Повік тебе я не забуду:
Ти знайдеш мене всюди,
А тепер ти вернися,
Не горюй і спати лягай ».
Полетіла лебідь-птах,
А царевич і цариця,
Цілий день провівши так,
Лягти зважилися натщесерце.
Ось відкрив царевич очі;
Струшуючи мрії ночі
І дивувався, перед собою
Бачить місто він великий,
Стіни з частими зубцями,
І за білими стінами
Блищать маківки церков
І святих монастирів.
Він скоріше царицю будить;
Та як ахне!... «Чи то буде? –
каже він, - бачу я:
Лебідь тішиться моя ».
Мати і син йдуть до міста.
Лис підійшов до поручнів,
оглушливий дзвін
Піднявся з усіх боків:
До них народ назустріч валить,
Хор церковний бога хвалить;
У колимагах золотих
Пишний двір зустрічає їх;
Всі їх голосно величають,
І царевича вінчають
Княжій шапкою, і главою
Виголошують над собою;
І серед своєї столиці,
З дозволу цариці,
У той же день став княжити він
І nareksya: князь Гвідон.
Вітер на морі гуляє
І кораблик підганяє;
Він біжить собі у хвилях
На роздутих парусах.
Корабельщики дивятся,
На кораблику товпляться,
На знайомому острову
Чудо бачать наяву:
Місто новий золотоверхий,
Пристань з міцною заставою -
Зброя з запаленими пірсами,
Кораблю пристати велять.
Pristaût гостей прапора
Князь Гвідон кличе їх в гості,
Їх він годує і поїть
І відповідь тримати велить:
"Чим ви, гості, торг ведете
І куди тепер пливете?»
Моряки у відповідь:
«Ми об'їхали весь світ,
торгували соболями,
Чорнобурыми лисами;
А тепер нам вийшов термін,
Їдемо прямо на схід,
Повз острова Буяна,
В царство славного Салтана ... »
Князь їм вимовив тоді:
«Добрий шлях вам, панове,
По морю по окіяну
До славному царю Салтана;
Від мене йому уклін ».
Гості в шлях, а князь Гвідон
З берега душею сумної
Проводжає біг їх дальній;
Глядь – поверх текучих вод
Лебідь біла пливе.
«Здрастуй, князь ти мій прекрасний!
Що ти тихий, як день непогожий?
засмутився чому?»-
Каже вона йому.
Князь сумно відповідає:
«Смуток-туга мене з'їдає,
здолала молодця:
Бачити я б хотів батька ».
лебідь князю: «Ось у чому горі!
Ну послухай: хочеш в море
Полетіти за кораблем?
будь же, князь, ти комаром ».
І крилами замахала,
Шум води raspleskala
І оббризкала його
З голови до ніг всього.
Тут він в точку зменшився,
Комаром повернувся,
Полетів і запищав,
Судно на море наздогнав,
потихеньку опустився
На корабель - і в щілину забився.
Вітер весело шумить,
Судно весело біжить
Повз острова Буяна,
До імперії відомий Saltana,
І бажана країна
Ось вже видали видно.
Ось на берег вийшли гості;
Цар Салтан кличе їх в гості,
І за ними до палацу
Полетів наш молодець.
бачить: весь сяючи в златі,
Цар Салтан сидить в палаті
На престолі і в вінку
З сумною думою на обличчі;
А ткаля з куховаркою,
З сватів бабою Бабарихой
Близько царя сидять
І в очі йому дивляться.
Цар Салтан гостей саджає
За свій стіл і запитує:
«Ой ви, брав-джентльмен,
Довго ль їздили? куди?
Гаразд ль за морем иль худо?
І яке в світлі чудо?»
Моряки у відповідь:
«Ми об'їхали весь світ;
За морем гарна річ,
У світлі ж ось яке диво:
У морі острів був крутий,
Чи не привальний, не житловий;
Він лежав порожній рівниною;
Ріс на ньому дубок єдиний;
А тепер варто на ньому
Нове місто зі палацом,
С златоглавыми церквами,
З теремами і садами,
А сидить в ньому князь Гвідон;
Він надіслав тобі уклін ».
Цар Салтан дивится чуду;
мовить він: «Коль живий я буду,
Дивний острів відвідаю,
У Гвидона погощу».
А ткаля з куховаркою,
З сватів бабою Бабарихой
Не хочуть його пустити
Дивний острів відвідати.
«Вже дивина, ну право, –
Підморгнувши іншим лукаво,
кухарка говорить, –
Місто біля моря коштує!
Знайте, от що не дрібничка:
Ялина в лісі, під ялиною білка,
Білка пісеньки співає
І горішки все гризе,
А горішки не прості,
Всі шкарлупки золоті,
Ядра - чистий смарагд;
Ось що дивом-то звуть ».
Диву цар Салтан дивится,
А комар-то злиться, злиться -
І вп'явся комар якраз
Тітці прямо в праве око.
Кухар зблід,
Вона померла і звинувачувала.
слуги, свати і сестра
З криком ловлять комара.
«Распроклятая ти мошка!
ми тебе!... »А він у віконце
Так спокійно до свого спадку
Через море полетів.
