співак! коли перед тобою
У імлі сховайся світ земний,
Миттєво твій прокинувся Геній,
На все минуле споглянув
І в хорі світлих привидів
Він пісні чудові заспівав.
Про милий брат, які звуки!
В сльозах захоплення внемлю їм.
Небесним співом своїм
Він приспав земні муки;
Тобі він створив новий світ,
Ти в ньому і бачиш, і літаєш,
І знову живеш, і обіймаєш
Розбитий юності кумир.
А я, якщо вірш єдиний мій
Тобі мить дав відради,
Я не хочу іншої нагороди -
Недаром темною стезёй
Я проходив пустелю світу;
О ні! недарма життя і ліра
Мені були довірені долею!
