Тошней ідилії і холодніше ніж ода,
Від злості мізантроп, від дурості поет -
Як страшно над тобою забави природа,
Коли готувала на світло.
Боїшся ти людей, як чорного недуги,
Про жалюгідною зразок потворною мрії!
утішся, злий дурень! мати не будеш ти
Повік ні коханки ні одного.
