Остання хмара розсіяною бурі!
Одна ти мчиш по ясною блакиті.
Одна ти наводиш сумну тінь,
Одна ти печаль радісний день.
Ти небо недавно кругом облягала,
І блискавка грізно тебе обвивала;
І ти видавала таємничий грім
І жадібну землю напувала дощем.
досить, сховайся! пора миновалась,
земля освіжилася, і буря промчала,
І вітер, пестячи листочки древ,
Тебе з заспокоєних жене небес.
