У лісах, в темряві ночі дозвільної
Весни співак різноманітний
Бурчить і свище, і гримить;
Але недолуга зозуля,
самолюбна бовтанка,
Одне куку своє твердить,
І відлуння слідом за нею той же.
Накували нам тугу!
хоч втекти. визволи нас, боже,
Від елегійних куку!
