кн. Голіциної. Посилаючи їй оду «Вільність»

Простий вихованець Природи,
Так я бувало оспівував
Мрію прекрасну Свободи
І нею солодко дихав.
Але вас я бачу, вам слухаю,
І що ж?… слабка людина!..
Свободу втративши навік,
Неволю сердцем обожаю.

Оцініть:
( 2 оцінки, середнє 2 з 5 )
Поділіться з друзями:
Олександр Пушкін
Залиш свій коммент 👇