Навіщо безвремянную нудьгу
Зловещей думою питать,
І неминучу розлуку
У зневіри несміливий очікувати?
І так вже близький день страждання!
Один, в тиші порожніх полів,
Ти будеш кликати воспоминанья
Втрачених тобою днів!
Тоді вигнанні і могилою,
нещасний! будеш ти готовий
Купити хоч слово діви милою,
Хоч легкий шум її кроків.
