Забувши честь долі на сваволю,
Давидова, жива жертва фурій.
Від малих років любила чужий підлогу.
Аж тут лихо! страчує її Меркурій,
Покаятися приходить їй пора,
Вона лежить, очей пухне по немногу,
Раптом лопнув він; що ж дама? – “Слава Богу
Все на краще: ось нова діра!”