Нехай похмурий ріфмотвор,
Повитий маком і кропивою,
Холодних од творець запопадливий,
На нудний лад сплітаючи дурниця,
Кличе обідати генерала, -
О Галич, вірний друг келиха
І жирних ранкових бенкетів,
тебе кличу, мудрець ледачий,
У притулок поезії щасливий,
Під віддалений млості дах.
Давно в моєму усамітнення,
У колі пляшок і друзів,
Чи не зріли гуртки ми твоєї,
Подруги довгих насолод,
Дотепів і реготу гостей.
В тобі працювати немає полювання.
Сідай на трійку злих коней,
Залиш Потерпілі та турботи,
Лети в щасливий містечко.
Зайди до жида Золотарьову,
В його, всім загальний, куточок;
ми там, собравшеся в гурток,
Проллємо вина струмінь Багрову,
І з громом двері на замок
Заборона веселощі молоде.
І гордий на столі пиріг
Друзів стисненими рядами,
Виблискуючи світлими ножами,
S Тобо сміливо Облога
І миттю стіни розгромимо;
коли ж, вином обтяжений,
З главою, в коліна схиленою,
Захочеш в світі відпочити
І, Опускаючи в подушку,
Щоб спокійніше заснути,
Впустиш налиту кухоль
На старий оксамитовий диван, -
тоді послання, куплети,
балади, басенки, сонети
Покинуть скромний наш кишеню,
І міцний сон лінивця буде!..
Але чарок дзвін тебе розбудить,
Ти вскочиш з бадьорою головою,
Залишиш зім'яту подушку,
Піднімеш милу подружку -
І в келії знову бенкет горою.
О Галич, час безповоротно,
І близький, близький грізний час,
коли, почується слави голос,
Покину келії кров приємний,
Татарській скину свій халат.
вибачте, незаймані Музи!
прощати, Укриття mladyh Отрадо!
Одягну вузькі рейтузи,
Завью в колечка гордий вус,
Заблищить пара еполетів,
І я - вихованець важливих Муз -
У числі воюючих корнетів!
О Галич, Галич! поспішай!
Тебе звуть і сон ледачий,
І один ні скромний, ні пихатий,
І кубок повний через край!
