Кобилиця молода,
Честь кавказького тавра,
Що ти мчиш, удалая?
І тобі прийшла пора;
Не косись пугливым оком,
Ніг на повітря не мечі,
В поле гладкому та широкому
Дратівливий не паркувати.
Погоди; тебе примушу
Я змиритися піді мною:
У мірний коло твій біг направлю
укороченою вуздечкою.
